«Серце віддаю дітям…»

*    *    *

Хочу вам розповісти,

Кожному я донести,

 Як стають учителями

 Такі учні, як я з вами.

Я почну розповідать 

    Те, що зможу пригадать

    Про свої життєві кроки,

  Невловимі часом роки.

           Перший крок – не пам’ятаю, 

  Та, проте, я добре знаю,

     Що пішла я навпростець,

  Щоб забрати гребінець.

  Той гребінчик зберігаю.

В дідуся його тримаю.

          Він – мій перший провідник,

   Мій порадник, довідник.

 Далі я пішла в садочок,

Де було багато очок.    

Я злякалась, закричала,

      Дуже сильно плакать стала.

    «Не піду більше в садочок,

 В нас і вдома є пісочок.

  Буду гратися з ляльками,

Буду вдома, біля мами!»

        Довелось, все ж, вгамуватись.

Тато, мама на роботі,       

      Вдома ні з ким було гратись.

        В клопотах, завжди в турботі.

Та й сама потім раділа,  

  Що я друзів тут зустріла.

У садочку я співала,     

     Малювала, танцювала.      

 Коли виповнилось сім,  

  Радості було усім,            

    Бо ж пішла я в перший раз

           В шосту школу, в перший клас.

 Нам давали книжечки,  

       Альбом, фарби, щіточки.    

А ми, малі гномики,      

           Дітям – стрічки й дзвоники.   

          Рік за роком, з класу в клас   

Не впізнати уже нас.    

     Вже не носим бантики,     

Не міняєм фантики,     

  А складаємо задачі,     

        В волейбол даєм подачі,    

          Креслимо довільні схеми    

  Та доводим теореми.  

От і я також старалась.

«2» отримати боялась!!!

До уроків готувалась,   

     Бути «краща» намагалась.

За усі мої старання    

Та нічні недосипання

  Нагороджена медаллю

       Я «За успіхи в навчанні».

             Все! Дивлюсь: школа позаду.

     У батьків прошу пораду.

           Що робить? Куди вступать?

                Я ж «ЛЮДИНОЮ» хочу стать.

                Кажуть: «Ти, дитино, вибирай.

  На поради, ти, зважай,

      Але ти ж сама вже знаєш,

              Ким ти буть в житті бажаєш.»

  Так. Я знала без задач,

Що буду перекладач,  

 Що вивчатиму я мови,

      Дізнаватимусь щось нове.

І вступила я в той час

У два вузи водночас.  

Довелося обирати:     

           Більше знань в якому взяти?

Почалось нове життя,

Побудова майбуття.    

       Швидко стала самостійна,

 Лиш на себе я надійна.

         Перший рік давався важко.

          Другий – дуже-дуже важко.

       Третій – важче, ніж ті два.

 А четвертий – ну, біда!

   П’ятий – сили покидали,

 Та в кулак я їх збирала,

Розвивала силу волі     

     Таки йшла на зустріч долі.

Сил потрачено немало.

  Сльози й радощі бували.

  Тепер маю багаж знань,

  Виправданих сподівань.

           Свій диплом в руках тримаю,

  Він червоний колір має.

 І костюми від міністра,

          Група наша ж бо – магістрів.

 Святкували випускний,

Не останній, черговий.

     Хочем далі ми навчатись,

     Тренуватись, розвиватись.

Знову вибір постає.      

Працювать пора. А де?

У країні нині скрута,    

 Безробіття, криза люта.

Хочу я вчителювати,    

  Багаж знань передавати,

  Бо ж вивчала недарма    

            Wie heiβt du? How is your ma’? 

Пощастило на кінець,  

  Не зійшло все нанівець.

  Таки двері відчинились,

      Довго стукала, відкрились.

     Стала в школі працювати.

Мови дітям викладати.

           Deutsch та English на уроці, а   

    «Hello» на кожнім на кроці.

      Разом з дітьми працювали.

            Участь в конкурсах приймали.

Недарма за ці турботи  

 Заробили нагороди.       

   Захищали честь ми школи

Не лише у нас в районі.

  Їздили в III етап             

Обласних олімпіад.      

       

Радості було немало,     

Коли ми перемагали.     

        Мови важко, ж, бо studieren,

 Вчитися kommunizieren.

Виховна й була мета, 
Тож проводила свята,
Танцювали і співали,  
І казки розповідали.   

Ми ретельно готувались.
     Всім сподобатись старались,
Щоб цікаво пройшов час
І не раз згадали нас.        

Справжнє щастя маю я,    
  В мене є нова сім’я.            
   Це - вчительський колектив,
Школи нашої актив.          

Мудрі, щирі трудівниці,     
Допоможуть у дрібниці.    
     Вправні   вчителі -  майстрині,
Душ дитячих берегині.      

А усіх пильнує нас              
     Наш директор - справжній АС.
Хочу всім вам побажати     
                    Таких АСІВ в школі мати.                       

Вчитель - чудо із чудес,    
         Ніби янгол із небес.                     
Кожного оберігає,             
Шлях дитини наставляє.    

Його серце - це клубок,   
     Сплетений з людських ниток.
Кожна нитка - то життя.    
Серце вчителя - буття.